Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України - Вікторія Вікторівна Садівнича

Утім, сон стоячки не єдиний спосіб відпочинку для птахів. Лелеки під час перельотів примудряються по черзі спати прямо на льоту. А темний крячок, покинувши гніздо, може декілька років без зупину літати над морем: ноги в нього не пристосовані до посадки на воду, він на бриючому польоті ловить водних комах і рибку, і спить, що називається, «на крилі».

Чому риби не замерзають у крижаній воді? Риби – істоти холоднокровні, тобто температура їх тіла дорівнює температурі навколишнього середовища. Між тим у найближчій до Південного полюса частині Світового океану – протоці Макмердо – температура води опускається деколи нижче – 2 ℃. При цьому полярні види риб не перетворюються на шматок льоду: вони виробляють глікопротеїни – особливі білки, виявлені в крові риб у середині ХХ ст. Це дуже ефективні кріопротектори: вони гальмують процес замерзання рідини у 200–300 разів краще, ніж, наприклад, звичайна сіль, яку кладуть у воду, щоб вона не замерзала. За присутності глікопротеїнів рух молекул у водному розчині стає менш хаотичним і вони гірше зв’язуються одна з одною в кристалічну решітку.

За ефективністю глікопротеїни перевершують антифризи. Імовірно, цим і пояснюється, що суто біологічні дослідження фінансував концерн «Volkswagen», зацікавлений в отриманні нових матеріалів для автомобільної промисловості.

Де пупок у кенгуру? Пупок являє собою рубець, що залишається на тілі новонародженого після видалення пуповини – судинного тяжа, який з’єднує кровоносну систему плоду з плацентою. Плацента – це оболонка плоду, яка тісно прилягає до стінок матки. Крізь плаценту в тіло плоду надходять кисень і поживні речовини й забезпечують його розвиток. У зворотному напрямку виводяться продукти обміну. Плаценту має переважна більшість видів сучасних ссавців.

Але кенгуру належить до меншості – до класу сумчастих. У цих тварин зародок, який розвивається в матці, майже не пов’язаний з її стінками й живиться тільки за рахунок проникнення речовин. З ростом зародка такий спосіб постачання стає неефективним. Тому сумчасті народжують маленьких недорозвинених дитинчат – фактично ембріонів. Тим не менш ці крихітні істоти самостійно дістаються по материнській шерсті до сумки, де й відбувається їх подальший розвиток. Оскільки в кенгуру немає плаценти, то й у кенгуряти немає пуповини, а якщо немає пуповини, то й пупку нізвідки взятись.

Як птахи орієнтуються в польоті? Щоб без карт пролетіти тисячі кілометрів і безпомилково потрапити в призначений пункт, птахи використовують «вбудовані» матір’ю-природою феромагніти, за допомогою яких вони орієнтуються за магнітними полями планети. Крім того, голуби, наприклад, здатні запам’ятовувати прикметні особливості на землі, за якими й орієнтуються.

Чому панцир черепахи складається з шестикутників? Черепахи ростуть, і їх панцир повинен збільшуватись разом з ними, причому рівномірно по всій площі. Тому черепашачий панцир формується з окремих, щільно підігнаних одна до одної, як дощечки паркету, пластинок, котрі при цьому зберігають здатність приростати по краях.

Якби пластинки могли рівномірно рости на всі боки, вони б мали форму кіл. Однак кола не можуть щільно прилягати одне до одного, між ними неминуче будуть залишатись просвіти. Існує не так вже багато плоских фігур, якими можна заповнити поверхню без зазорів і перекриттів. Найпростіші – три правильні багатокутники: трикутник, квадрат і шестикутник. Ділянка, що зростає, навряд чи може зберігати форму квадрата або рівностороннього трикутника: формоутворення відбувається шляхом поділу та міграції клітин, а клітини «не вміють» вимірювати кути й відраховувати відстані. У цьому відношенні шестикутники – найзручніші з фігур, здатних заповнити поверхню: їх форма ближче всього до кола. Вони і складають основу панцира, а пластини, що приростають з боків, «підганяються» до них так, щоб панцир мав рівний край.

Навіщо зайцю великі вуха? Довгі заячі вуха – це не лише органи слуху, а й радіатори охолодження.

Зайцю, щоб урятуватись від хижаків, доводиться часто й багато бігати, тож «охолоджувальний пристрій» йому потрібен потужний. Якби він скидав зайве тепло тільки за допомогою потовиділення, то витрачав би багато води. А охолодження за рахунок теплообміну дозволяє йому виживати в посушливих місцях і на бідних кормах на зразок деревної кори.

На вухах під самою шкірою в цих звірків проходять судини, просвіт яких регулюється в широких межах. Коли зайцю потрібно скинути тепло, вушні артерії працюють на повну потужність, коли потрібно поберегти – просвіт звужується майже до повного їх перекриття. Чим спекотніший клімат, тим більше тепла організму потрібно розсіювати, тому найбільш вухаті зайці – південні. Довжина їх вух сягає половини довжини тіла. Подібний «широтний градієнт» характерний не тільки для зайців, але й для всіх ссавців, і не тільки щодо вух. У біології він називається правилом Аллена.

Кров може бути зеленою. У знайденої в Камбоджі жаби Chiromantis samkosensis прозора шкіра, через яку просвічує зелена кров. Це дозволяє їй залишатись непомітною в тропічних заростях.

Червоний колір крові дає гемоглобін – пігмент, що переносить кисень. Але багато безхребетних використовують для переносу кисню не гемоглобін, а інші пігменти, «робочу частину» яких складають іони різних металів. Зокрема, кров багатьох молюсків, членистоногих і деяких інших тварин містить гемоціанін – пігмент з йоном міді. Найчастіше ця сполука робить кров синьою, а іноді (наприклад, у каракатиць) синювато-зеленою.

Зелений колір крові камбоджійської жаби пов’язаний із пігментом білівердином. Він утворюється в печінці (у тому числі й людській) як проміжний продукт розпаду гемоглобіну, і саме він дає зелений колір жовчі. Однак у жаби, на відміну від нас, він не виводиться з жовчю через кишківник, а надходить назад у кров.

Буває зелена кров і в людини. Це трапляється вкрай рідко, за надлишку сполук сірки в крові (наприклад, у результаті зловживання ліками, які містять цей елемент). Сірка легко зв’язується з гемоглобіном. Отримана сполука сульфогемоглобін надає крові темно-зеленого, як шкірка авокадо, кольору. Як правило, самих власників зеленої крові це не турбує.

Кроти зовсім не сліпі. Дослідження останніх років спростували існуючу думку про те, що кроти сліпі, оскільки живуть під землею. Насправді, у кротів досить гострий, хоча й обмежений, зір. А побачене кротом світло служить знаком небезпеки, адже проникнення світла для тварини означає не що інше, як те, що в нору проник хижак.

А ще кроти дуже витривалі: за одну ніч вони здатні прорити тунель довжиною в 76 м.

Навіщо їжаку яблука? Малюнки та постановні фото домовитих їжаків, що несуть на своїх колючках яблука, відомі всім. А ось знайти реальну фотографію такого їжака чи очевидця, котрий спостерігав звірків, що наколюють яблука на голки, важко.

Зворушливий міф про їжачка, який запасає яблука та гриби своїм дітям, породив Пліній Старший. За його словами, їжак уміє «обдумано» чіпляти на себе виноградні ягоди, а в деяких випадках і яблука. Насправді їжак фізично не здатний кататися на спині, протикаючи при цьому плоди. Більше того, їжаки майже не цікавляться яблуками. При зустрічі з тваринкою слід її пригощати не молоком і фруктами, а дощовими хробаками, пташиними яйцями та м’ясними консервами для собак. Однак молоді їжаки не проти заглянути в сад і поласувати виноградом чи перезрілими сливами. При цьому їм на спини цілком може впасти парочка гнилих плодів і зачепитися за голки.

Чому в кішок світяться очі? Світіння котячих очей у темряві пояснюється просто – вони відбивають світло від зовнішнього джерела.